Замісна терапія

      Нині наша країна перебуває на межі катастрофи, епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні має найвищі темпи поширення в усій Європі. Епідемію не можна зупинити, спираючись на забобони та невігластво. Єдиний шлях для України сьогодні — негайне застосування найкращих практик профілактики та лікування. Замісна терапія - це дієвий шлях профілактики поширення вірусу імунодефіциту людини, доведений механізм декриміналізації та ресоціалізації споживачів ін'єкційних наркотиків, необхідний складник заходів зі зменшення темпів поширення ВІЛ/СНІД.

Що таке замісна терапія?

       Людині, яка стає залежною від опіатів, важко контролювати свою поведінку внаслідок нав'язливого прагнення до певної хімічної речовини. Це призводить до пошуку наркотику й повторного вживання -навіть незважаючи на негативні соціальні та медичні наслідки. На цей час в світі існує широкий спектр методів лікування; для більшості людей з опіоїдною залежністю замісна терапія є найбільш успішним з них. Замісна терапія є формою медичної допомоги, що базується на застосуванні подібної чи ідентичної речовини при лікуванні опіоїдної залежності. Ця речовина має властивості, подібні до наркотика, що регулярно вживається незаконно. Таким чином, регулярно вживаний ін'єкційний наркотик можна замінити спеціальним лікарським засобом з метою переведення наркотичної залежності в контрольовану форму. Використання такого засобу полегшує більшість симптомів відміні („ломки"), що їх зазнають люди, залежні від наркотиків, а також зменшує медичний та соціальний ризик. Коли замісна терапія надається за правильною схемою дозування, вона зменшує до мінімуму прагнення від опіатів. Прикладами таких медичних препаратів є метадон і бупренорфін.

       Цінність замісної терапії полягає в можливості, яку вона надає споживачам ін'єкційних наркотиків щодо зменшення ризикованої поведінки стосовно інфікування ВІЛ/СНІДом, вірусними гепатитами та іншими інфекціями, що передаються через кров, а також стабілізації їхнього життя в медичному та соціальному сенсі. Замісна терапія розглядається як варіант для наркозалежних людей, які фактично не можуть припинити вживання ін'єкційного наркотику, навіть якщо прагнуть це зробити. Окрім вказаних факторів, заміна всіх заборонених наркотиків на призначений медичний препарат допомагає знизити злочинну активність, змінити спосіб життя.

Цілі замісної терапії

     -зменшити рівень ризикованої поведінки, пов'язаної зі зловживанням наркотиками, зокрема ризик інфікування ВІЛ/СНІДом, гепатитами В та С та іншми інфекціями, які передаються через кров внаслідок спільного користування ін'єкційним обладнанням та матеріалами.
      -допомогти пацієнтові залишатися здоровим, доки він/вона не зможе, з належним доглядом і підтримкою, досягти способу життя, вільного від заборонених наркотиків.
      -стабілізувати стан пацієнта на препараті-заміннику задля полегшення симптомів відміни.
      -зменшити ймовірність рецидиву - повернення до зловживання наркотиком у майбутньому.
      -зменшити кримінальну активність, що виникає у зв'язку із вживанням наркотиків.
      -покращити загальне особисте, соціальне та сімейне функціонування.

       Зазначених цілей у багатьох пацієнтів можна досягти майже з самого початку лікування.

       Препарати замісної терапії можна порівняти з іншими засобами, ефективними при лікуванні серйозних хронічних станів, як-от цукровий діабет та артеріальна гіпертензія. Вони, як і опіоїдна залежність, мають хронічний характер, потребують щоденного лікування та несуть високий ризик небажаних реакцій при його припиненні.

Наскільки поширена замісна терапія в Європі?

       В Європі замісна терапія має довгу історію, що варіює в межах континенту. Сьогодні у більшості європейських країн надається якась форма замісної терапії. Відсоток людей з опіоїдною залежністю, які фактично отримують лікування, коливається в різних країнах і в межах регіонів. Частково це залежить від розмаху та історії проблеми в країні, а частково - від наявності політичної волі до забезпечення лікування в великому масштабі.

       Наприклад, в Італії замісну терапію отримують 27-29% хворих на опіоїдну залежність. В Іспанії цей відсоток коливається між 41 і 86%, у Німеччині - між 33 та 63%, в Нідерландах - між 40 і 47%.

       У більшості країн спостерігається швидке розширення послуг замісної терапії - особливо в Іспанії, Франції та деяких країнах Центральної та Східної Європи. Рушійною силою для такого розширення великою мірою було реагування на епідемію ВІЛ/СНІДу, а також зростання обсягу даних щодо ефективності замісної терапії як для профілактики ВІЛ, так і власне для лікування опіоїдної залежності.

Із країн колишнього СРСР замісна терапія проводиться в Литві, Латвії, Естонії, Киргизстані.

Що таке метадон?

       Понад 90% замісної терапії в ЄС надається у формі лікування метадоном, окрім Франції, де переважно застосовують бупренорфін. За попередніми оцінками, в Європі отримують терапію метадоном біля 300 тис. осіб, у Сполучених Штатах - біля 180 тис. осіб, в Австралії - біля 20 тис.

       Метадон являє собою синтетичний медичний препарат, за своєю структурою ідентичний з оплатами, та має період напіввиведення з організму 24-36 годин. Найбільш широко метадон використовується в формі розчину методом прийому внутрішньо через рот. Такий довгий період напіввиведення дозволяє приймати його 1 раз у сутки.

       Головними ефектами метадона є полегшення жаги до наркотика, пригнічення синдрому відміни (так званої „ломки") та блокування ейфоричних ефектів, пов'язаних з вживанням опіатів. Внаслідок того, що опіоїдна залежність - захворювання з хронічним рецидивуючим характером, більшість пацієнтів потребує довгої тривалості лікування з постійним щоденним прийомом препарату. Було доведено, що таке підтримче, довгострокове лікування метадоном є ефективнішим за короткострокове лікування чи детоксикацію. Було визначено, що замісна терапія метадоном є медично безпечною і не справляє негативного ефекту на нервову систему. Також метадон є безпечним та ефективним препаратом для вагітних жінок із опіоїдною залежністю.

       Окрім метадону, існують і інші засоби, що також ефективні при лікуванні опіоїдної залежності. Перш за все це бупренорфін, який в деяких країнах є доступнішим за метадон (наприклад, у Франції, де ще в 2000 р. бупренорфін отримували 80000 осіб). Деякі експерти віддають перевагу бупренорфіну при лікуванні молодих споживачів наркотиків, а метадона - при довгостроковому лікуванні осіб із більшим стажем вживання наркотиків.

       Але порівняно з бупренорфіном застосування метадона легше контролювати та в більшості країн він є набагато дешевшим.

Чому потрібно надавати замісну терапію впродовж тривалого часу?

       Хронічне вживання опіатів призводить до змін у хімічних процесах головного мозку. Фізіологія тканин мозку змінюється, і у багатьох наркозалежних осіб може ніколи не повернутися до початкового стану. Опіоїдна залежність вважається хронічним захворюванням з рецидивуючим перебігом, тому її лікування теж повинно мати хронічний характер - як і лікування інших хронічних станів в медицині.

       Зазвичай замісна терапія не призводить до абсолютного зникнення фізичної залежності від наркотичних речовин, але вона дозволяє людям жити здоровим життям, перебуваючи на стабілізуючому медичному препараті замість небезпечного забороненого наркотика. За бажанням пацієнта під наглядом лікаря можливе поступове зменшення дози медикаменту та навіть повна його відміна.

       Тривала участь хворої на наркоманію людини в програмі замісної терапії подібна тому, як психіатри не відміняють антидепресанти пацієнтам, що страждають на депресію, як лікарі-терапевти не відміняють прийом інсуліну при цукровому діабеті чи інші препарати при різних хронічних захворюваннях, що підтримують життєві функції, стабілізують стан пацієнта та надають йому можливість вести нормальне життя.

       Замісна терапія є ефективною як для окремого пацієнта, так і для суспільства в цілому, в сенсі громадського здоров'я та заощадження державних видатків. Наукові дані показують, що замісна терапія зменшує частоту інфікування ВІЛ/СНІДом, рівень злочинності, частоту інфекційних захворювань і смертність, пов'язану з наркотиками, а також покращую соціальне, психічне й фізичне благополуччя пацієнта.

Чи є інвестиції в замісну терапію непродуктивним витрачанням державних коштів?

       Не, не є. Вкладання коштів у замісну терапію зменшує негативні медичні та соціальні наслідки як для індивідуума, так і для суспільства. Кошти, витрачені на лікування, повертаються в значно більшому обсязі за рахунок економії в системах громадського здоров'я та кримінального судочинства.

       Оскільки наркотична залежність є станом, подолати який остаточно дуже важко, важливо зменшити шкоду від неї як для окремої особи, так і для суспільства в цілому. Якісна та доступна замісна терапія здатна зекономити багато інших коштів у секторі охорони здоров'я, системах соціальної допомоги та кримінального судочинства.

Чому деякі люди досі критично ставляться до замісної терапії?

       Ще й досі тавро наркотичної залежності є настільки сильним, що ті, хто потерпають від нього, повинні все життя долати сором, обвинувачування та відторгнення. Незважаючи на те, що всі мі знаємо про фізіологічну природу цього стану, триває настійливе засудження тих, хто на нього страждає, а також заперечення його поширеності та наслідків. Така могутня стигматизація утримує людей від визнання свого стану та звернення по лікування. Багатьма людьми наркотична залежність сприймається як вада, а не як хвороба чи проблема. Таке сприйняття базується на кількох хибних переконаннях. Першим із них є те, що наркозалежні особи відчувають постійне задоволення від своєї залежності. Але споживання наркотиків приносить задоволення головним чином до того, як у споживача розвивається залежність від наркотика. В подальшому споживач змушений вживати наркотик, щоб не страждати від симптомів відміни ("ломки"). Другим хибним переконанням є безпідставна думка, що замісне лікування сприяє підтриманню задоволення в наркозалежної людини, і все, що при цьому робиться - це „заміна одного наркотика на інший". Насправді ж пацієнти, що проходять замісну терапію, перебувають у повністю свідомому стані, без періодів ейфорії ("доброго настрою"), та відміни ("поганого самопочуття"). Ще одне хибне переконання полягає в тому, що пацієнти нібито не звільняються від наркотика, й таким чином, їхня ситуація аж ніяк не змінюється. Люди з таким поглядом невірно розуміють мету замісної терапії. Замісна терапія має сенс у гострій фазі опіоїдної залежності - в той час, коли людина нездатна припинити вживання опіатів. Препарат замісної терапії може допомогти залежному споживачеві припинити вживання заборонених опіатів. Також вона сприяє зменшенню або ліквідації поведінкового стереотипу ін'єкційного вживання наркотиків.

       У більшості країн кожен споживач наркотиків має право на отримання професійного лікування та догляду відповідно до прийнятих на цей час стандартів якості. Споживачі наркотиків є громадянами з правами та обов'язками, як і в усіх інших громадян.

Чи можуть бути побічні явища при застосуванні метадону як препарату замісної терапії?

       У деяких людей метадон може викликати побічні ефекти. До найбільш поширених з них належать: підвищена пітливість, закрепи, порушення сну, статевого потягу та концентрації уваги. Ці побічні ефекти виникають у менш ніж 20 % клієнтів метадонових програм, вони не є медично небезпечними.