ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ до Президента України, Прем'єр-міністра України, Віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань Міністра охорони здоров'я, Міністра внутрішніхсправ, Голови Служби безпеки України та усіх осіб,від яких залежить формування державної політики в сфері ВІЛ/СНІД

Ми, учасники круглого столу «Замісна терапія як відповідь на епідемію ВІЛ/СНІД», який відбувся 18 лютого 2005 року у Київському ресурсному центрі з питань ВІЛ/СНІД, звертаємось до Вас з проханням звернути особливу увагу на нагальну актуальність впровадження програм замісної терапії, спрямованих на зменшення шкоди від вживання ін'єкційних наркотичних речовин та подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.

Епідеміологічна ситуація, що склалась в Україні з ВІЛ/СНІД, свідчить про недостатність методів профілактики та протидії ВІЛ/СНІД, які використовуються на сьогодні. Зокрема, статистичні дані вказують на те, що Україна посідає одне з перших місць серед країн Східної Європи за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Так, за 2004 рік було зареєстровано 10 198 нових випадків ВІЛ-інфікування серед дорослих, з них 5 778 (тобто 56,6%) є споживачами ін'єкційних наркотичних речовин. Згідно з рекомендаціями ВООЗ у країнах, де епідемія розвивається в першу чергу серед споживачів ін'єкційних наркотичних речовин, лікування наркозалежності, зокрема замісна терапія, виявляється одним з найбільш ефективних засобів профілактики поширення ВІЛ/СНІД та необхідною передумовою для масового впровадження антиретровірусної терапії.

Особливо гостро проблему відсутності замісної терапії Україна відчула у 2004 році у зв'язку із початком масштабної програми антиретровірусного лікування за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією. Активним споживачам наркотиків з діагнозом «ВІЛ-інфекція», які складають більшість тих, хто потребує антиретровірусної терапії в Україні, у зв'язку з наркотичною залежністю вкрай важко, а часто і неможливо дотримуватися суворого режиму прийому противірусних препаратів без одночасного вживання замісної терапії. У зв'язку з цим замісна терапія виявляється чи не єдиним засобом збереження життя тисяч громадян України

Досвід понад 170 країн світу, які впровадили програми замісної терапії, свідчить про те, що ці програми є ефективним методом профілактики ВІЛ/СНІД у середовищі споживачів ін'єкційних наркотичних речовин; потужним механізмом декриміналізації та ресоціалізації споживачів наркотичних речовин, а також сприяють ефективному залученню ВІЛ-інфікованих споживачів наркотичних речовин до програм лікування ВІЛ/СНІД.

Україна фактично готова до впровадження програм замісної терапії, про що свідчить наявність підготовлених фахівців: лікарів-наркологів, інфекціоністів, соціальних працівників, психологів та розроблена для цього юридична база. Впровадження замісної терапії передбачалось четвертою 2001-2003р.р. та п'ятою Національними програмами профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004-2008 роки. На сьогодні не існує юридичних перешкод для впровадження програм замісної терапії - вже є низка нормативно-правових актів законодавчої та виконавчої влади, що прямо вказують на необхідність їх запровадження в практику. Пілотні програми замісної терапії із використанням препарату «бупренорфін», в рамках яких клієнти отримували комплексну психосоціальну та медикаментозну допомогу, апробовані в Києві та Херсоні під патронатом Програми Розвитку ООН і за наукового супроводу ВООЗ.

Проте дотепер продовжується блокування та неприйняття цих програм з боку окремих представників МВС та СБУ, хоча у більшості розвинутих країн світу саме силові органи зацікавлені в таких програмах та тісно співпрацюють з ними, оскільки це є ефективним методом протидії розвитку наркобізнесу в країні та декриміналізації середовища споживачів наркотичних речовин. Програми замісної терапії в світі впроваджують насамперед як засіб покращення якості життя людей з тривалим стажем вживання наркотичних речовин, тому аж ніяк не іде мова про збільшення кількості споживачів наркотичних речовин унаслідок впровадження цих програм. Про це свідчить і досвід колишніх соціалістичних країн (наприклад, у Литві такі програми діють із 1995 р.). В Україні ж програми замісної терапії (зокрема, метадонові) стали надмірно заполітизованими і є предметом ідеологічних спекуляцій. Перешкоджання таким програмам є логічним продовженням політики репресивно-карального ставлення до членів суспільства зі специфічними потребами, корупційного використання проблеми наркоманії, утримування країни від реального впровадження ліберально-демократичних цінностей.

Звертаємося до Вас з проханням вжити термінових заходів для подолання перешкод на шляху якнайшвидшого запровадження програм замісної терапії в Україні та налагодження ефективної міжвідомчої взаємодії з метою уповільнення розповсюдження епідемії ВІЛ/СНІД у середовищі споживачів наркотичних речовин з метою залучення ВІЛ-інфікованих споживачів наркотичних речовин до програм лікування ВІЛ/СНІД, спираючись на досвід розвинених країн світу.

Впровадження програм замісної терапії в Україні можливе лише за підтримки та сприяння з боку держави. Українці зробили свій вибір між тоталітарно-поліцейською та ліберально-демократичною моделлю держави на користь останньої. Ми сподіваємось на послідовність цієї позиції у всіх сферах життя суспільства і хочемо звернути увагу на необхідність зміни ставлення Уряду до шляхів вирішення проблеми розповсюдження ВІЛ-інфекції в середовищі споживачів наркотичних речовин. Ми очікуємо, що Уряд не тільки ухвалить відповідні документи, які дозволять безперешкодно запроваджувати програми замісної терапії по всій території України, а також зробить усе можливе, щоб ухвалені рішення були виконані, навіть якщо вони не будуть задовольняти окремих посадовців.

Богдан Дарина Зіновіївна, фахівець по роботі зі ЗМІ Київського ресурсного центру з питань ВІЛ/СНІД
Бойко Алла Михайлівна, директор Київського ресурсного центру з питань ВІЛ/СНІД
Борушек Ірина Олексіївна, Начальник відділу лікування, догляду та підтримки МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні"
Вієвський Анатолій Миколайович, Головний лікар КМНКЛ "Соціотерапія", головний нарколог МОЗ України
Ближевська Ірина, заступник головного лікаря Херсонського обласного наркологічного диспансеру
Гладун Ірина, асистент програми розвитку Агентства США з міжнародного розвитку
Гришаєва Ірина, Менеджер проекту "Права людини в дії" ПРООН
Дворяк Сергій Васильович, Директор Українського інституту дослідження політики щодо громадського здоров'я
Жовтяк Володимир, Голова координаційної ради ВБО "Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД"
Клепіков Андрій Олександрович, виконавчий директор МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні"
Кішкіна Ольга, асистент менеджера програмного розвитку "Ініціативи в області охорони здоров'я" Міжнародний фонд "Відродження"
Кручаниця Василь Васильович, Головний лікар обласного наркологічного диспансеру, головний нарколог Закарпатської області
Лєбєдев Дмитро Сергійович,______________Науково-дослідний інститут судової та загальної психіатрії та наркології
Мацицький Ігор Анатолійович, Головний лікар обласного наркологічного диспансеру, головний нарколог Полтавської області
Мельник Олена Вікторівна, асистент кафедри інфекційних хвороб КМАПО ім. П. Л. Шупика
Нагорна Наталія, спеціаліст відділу інформації, освіти та адвокації, МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»
Подсвірова Алла Вікторівна, лікар-нарколог КМНКЛ "Соціотерапія"
Полтавець Денис Володимирович, менеджер програмного розвитку "Ініціативи в області охорони здоров'я" Міжнародний фонд "Відродження"
Павлова Олена Анатоліївна, завідувач поліклініки Миколаївського обласного наркологічного диспансеру
Семигіна Тетяна Валеріївна, керівник магістерської програми «Соціальна робота» Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Скала Павло Володимирович, Технічний радник Інституту відкритого суспільства, Міжнародної програми зменшення шкоди
Скопич Валерій Анатолійович, Головний лікар обласного наркологічного диспансеру, головний нарколог Івано-Франківської області
Слатвицький Олександр, Головний лікар Клайпедського центру залежностей, спеціаліст- консультант Міністерства охорони здоров'я Литви
Тарнавський Юрій Маркевич, Головний нарколог м. Дніпропетровськ, головний лікар МП5
Трецька Тамара, Проект ПОЛІСІ
Храпаль Андрій, менеджер проекту тренінгів зі зменшення шкоди СНІД Фонду Схід-Захід
Слободяниченко Сергій Миколайович, завідувач диспансерного відділу Одеського обласного наркологічного диспансеру
Циба Ігор Володимирович, Головний лікар Донецького обласного наркологічного диспансеру
Чернишова Людмила Іванівна, головний дитячий імунолог МОЗ України, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології КМАПО ім. П. Л. Шупика
Щербінська Алла Михайлівна, директор Українського Центр профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України
Янюк Віталій, начальник відділу інформації, освіти та адвокації МБФ "Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні"