|
|
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ-ЗВЕРНЕННЯ до Президента України, Прем'єр-міністра України, Віце-прем'єр-міністра з гуманітарних питань Міністра охорони здоров'я, Міністра внутрішніхсправ, Голови Служби безпеки України та усіх осіб,від яких залежить формування державної політики в сфері ВІЛ/СНІД Ми, учасники круглого столу «Замісна терапія як відповідь на епідемію ВІЛ/СНІД», який відбувся 18 лютого 2005 року у Київському ресурсному центрі з питань ВІЛ/СНІД, звертаємось до Вас з проханням звернути особливу увагу на нагальну актуальність впровадження програм замісної терапії, спрямованих на зменшення шкоди від вживання ін'єкційних наркотичних речовин та подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні. Епідеміологічна ситуація, що склалась в Україні з ВІЛ/СНІД, свідчить про недостатність методів профілактики та протидії ВІЛ/СНІД, які використовуються на сьогодні. Зокрема, статистичні дані вказують на те, що Україна посідає одне з перших місць серед країн Східної Європи за темпами поширення ВІЛ-інфекції. Так, за 2004 рік було зареєстровано 10 198 нових випадків ВІЛ-інфікування серед дорослих, з них 5 778 (тобто 56,6%) є споживачами ін'єкційних наркотичних речовин. Згідно з рекомендаціями ВООЗ у країнах, де епідемія розвивається в першу чергу серед споживачів ін'єкційних наркотичних речовин, лікування наркозалежності, зокрема замісна терапія, виявляється одним з найбільш ефективних засобів профілактики поширення ВІЛ/СНІД та необхідною передумовою для масового впровадження антиретровірусної терапії. Особливо гостро проблему відсутності замісної терапії Україна відчула у 2004 році у зв'язку із початком масштабної програми антиретровірусного лікування за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією. Активним споживачам наркотиків з діагнозом «ВІЛ-інфекція», які складають більшість тих, хто потребує антиретровірусної терапії в Україні, у зв'язку з наркотичною залежністю вкрай важко, а часто і неможливо дотримуватися суворого режиму прийому противірусних препаратів без одночасного вживання замісної терапії. У зв'язку з цим замісна терапія виявляється чи не єдиним засобом збереження життя тисяч громадян України Досвід понад 170 країн світу, які впровадили програми замісної терапії, свідчить про те, що ці програми є ефективним методом профілактики ВІЛ/СНІД у середовищі споживачів ін'єкційних наркотичних речовин; потужним механізмом декриміналізації та ресоціалізації споживачів наркотичних речовин, а також сприяють ефективному залученню ВІЛ-інфікованих споживачів наркотичних речовин до програм лікування ВІЛ/СНІД. Україна фактично готова до впровадження програм замісної терапії, про що свідчить наявність підготовлених фахівців: лікарів-наркологів, інфекціоністів, соціальних працівників, психологів та розроблена для цього юридична база. Впровадження замісної терапії передбачалось четвертою 2001-2003р.р. та п'ятою Національними програмами профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004-2008 роки. На сьогодні не існує юридичних перешкод для впровадження програм замісної терапії - вже є низка нормативно-правових актів законодавчої та виконавчої влади, що прямо вказують на необхідність їх запровадження в практику. Пілотні програми замісної терапії із використанням препарату «бупренорфін», в рамках яких клієнти отримували комплексну психосоціальну та медикаментозну допомогу, апробовані в Києві та Херсоні під патронатом Програми Розвитку ООН і за наукового супроводу ВООЗ. Проте дотепер продовжується блокування та неприйняття цих програм з боку окремих представників МВС та СБУ, хоча у більшості розвинутих країн світу саме силові органи зацікавлені в таких програмах та тісно співпрацюють з ними, оскільки це є ефективним методом протидії розвитку наркобізнесу в країні та декриміналізації середовища споживачів наркотичних речовин. Програми замісної терапії в світі впроваджують насамперед як засіб покращення якості життя людей з тривалим стажем вживання наркотичних речовин, тому аж ніяк не іде мова про збільшення кількості споживачів наркотичних речовин унаслідок впровадження цих програм. Про це свідчить і досвід колишніх соціалістичних країн (наприклад, у Литві такі програми діють із 1995 р.). В Україні ж програми замісної терапії (зокрема, метадонові) стали надмірно заполітизованими і є предметом ідеологічних спекуляцій. Перешкоджання таким програмам є логічним продовженням політики репресивно-карального ставлення до членів суспільства зі специфічними потребами, корупційного використання проблеми наркоманії, утримування країни від реального впровадження ліберально-демократичних цінностей. Звертаємося до Вас з проханням вжити термінових заходів для подолання перешкод на шляху якнайшвидшого запровадження програм замісної терапії в Україні та налагодження ефективної міжвідомчої взаємодії з метою уповільнення розповсюдження епідемії ВІЛ/СНІД у середовищі споживачів наркотичних речовин з метою залучення ВІЛ-інфікованих споживачів наркотичних речовин до програм лікування ВІЛ/СНІД, спираючись на досвід розвинених країн світу. Впровадження програм замісної терапії в Україні можливе лише за підтримки та сприяння з боку держави. Українці зробили свій вибір між тоталітарно-поліцейською та ліберально-демократичною моделлю держави на користь останньої. Ми сподіваємось на послідовність цієї позиції у всіх сферах життя суспільства і хочемо звернути увагу на необхідність зміни ставлення Уряду до шляхів вирішення проблеми розповсюдження ВІЛ-інфекції в середовищі споживачів наркотичних речовин. Ми очікуємо, що Уряд не тільки ухвалить відповідні документи, які дозволять безперешкодно запроваджувати програми замісної терапії по всій території України, а також зробить усе можливе, щоб ухвалені рішення були виконані, навіть якщо вони не будуть задовольняти окремих посадовців. Богдан Дарина Зіновіївна, фахівець по роботі зі ЗМІ Київського ресурсного центру з питань ВІЛ/СНІД |
|
|
